«Доктор Серафікус»: погляд на кохання поза межами стереотипів

В українській літературі Віктор Петров, відомий під псевдонімом Віктор Домонтович (1894–1969), залишається загадковою постаттю, чия творчість досі провокує багатозначні трактування. Роман «Доктор Серафікус» є яскравим прикладом літературного авангарду, сповненого філософських, естетичних і психологічних пошуків.

У центрі роману — Василь Хрисанфович Комаха або доктор Серафікус, амбівалентний інтелектуал із феноменальною пам'яттю, який примудряється забувати, куди йде. Його світ — це територія інтелектуальних лабіринтів і філософських експериментів. Суспільство не потребує його розуму, що викликає в нього тиху істерію, неврастенічний страх перед людьми та постійну самотність.

Короткий зміст книги

Комаха зав'язує дружбу з п'ятирічною Ірцею. Її цікавість змушує доктора Серафікуса задуматися про батьківство, хоча він відмовляється від ідеї кохання та одруження. Бажання залишитися самотнім він обговорює з другом-художником Корвином.

Життя Комахи проходить в одноманітності, поки курсистка Тася не намагається залучити його увагу. Однак його серце залишає холодним, і він віддається вигаданим романам. Все змінюється, коли Корвин знайомить його з Вер Ельснер — ексцентричною акторкою, яка привертає його увагу.

Початкові зустрічі з Вер не дають результату, але вона не здається і продовжує боротися за його прихильність. З часом їхні стосунки стають складними, Василь Комаха відкривається їй, хоча й не може впоратися зі своїми емоціями.

Попри це, їхні стосунки не витримують випробувань, і Вер врешті-решт втомлюється. Серафікус, який вже почав розуміти свої почуття, залишає її образ у своєму уявленні, але його життя так і не змінилося. Повну аудіокнигу «Доктор Серафікус» слухайте онлайн безкоштовно на нашому сайті.

Музика, кольори й геометрія почуттів

Фрагменти роману торкаються найрізноманітніших сфер людської діяльності. Вер і Серафікус об'єднані тонким сприйняттям музики. Для Серафікуса музика — це не просто звуки, а ціла симфонія відчуттів. В одному з епізодів він чує спів скрипок «Лоенгріна» Вагнера, що ніби слугує увертюрою до його роздумів про інтелектуальне почуття до жінки.

Кохання у романі — майже науковий експеримент. Воно розкладається на формули, геометричні конструкції та елементарні рефлекси. Окуляри Серафікуса — це портретна деталь та символ його сприйняття світу, який він розкладає на частини, синтезує та аналізує.

Катастрофа одного поцілунку

Один із найяскравіших моментів роману — поцілунок Вер, що залишив слід її нафарбованих губ на щоці доктора. Цей жест став катастрофою для його світогляду. Після цього він вважає себе майже розпусником. У цій сцені Домонтович показує, як легко можуть зруйнуватися переконання, коли на них впливає щось непередбачуване.

Монологи та екзистенційні питання

Листи Серафікуса до Вер нагадують діалоги з самим собою, які переростають у монологи. Вони сповнені екзальтації та експресивності. Серафікус у коханні готовий віддати всього себе, але не здатен сказати про це Вер так, як пише у своїх нотатках.

Автор порушує одну з найважливіших проблем людського існування — співіснування людини з суспільством. Серафікус, замкнутий у своєму внутрішньому світі, стає ідеальним прикладом того, як людина не може нормально існувати серед інших.

Його абсурдний світ, де він грає сам із собою, є відображенням боротьби між духовністю та раціональністю. Якщо зацікавилися описом роману, то слухати аудіокнигу «Доктор Серафікус» можна в нашій електронній бібліотеці.