«Хроніки Нарнії»: думки про християнство та ідолопоклонство

Це серія з семи книг, кожна з яких має свою унікальну історію. У нас є перша частина, що розповідає про створення Нарнії, і остання, де ця казкова країна зруйнована. Діти разом з батьками гинуть у поїздовій катастрофі і потрапляють до «нової Нарнії», яка, виявляється, є всередині ще однієї Нарнії, що, в свою чергу, є частиною ще більшої і кращої Нарнії.

Таке враження, що автор намагається показати нам безмежність всесвіту. Коли ми слухаємо ці аудіокниги, спочатку може здаватися, що автор намагається переповісти Євангеліє у формі казки, спрощуючи складні поняття для дітей.

Однак далі сюжети відходять від цієї концепції і потрапляють у вільне плавання фентезійної реальності, хоча в них все ще залишається нотка «дитячості». Це дивно, але саме ця поєднана простота і фантазія привертають увагу.

Структура книг не є однією чіткою; вони не пов'язані єдиним сюжетом, а скоріше об'єднані персонажами. Аслан, Пітер, Едмунд, Люсі, Сьюзен і Каспіан з'являються у всіх або майже всіх частинах. Цей ряд персонажів створює відчуття цілісності, хоч і не завжди зрозуміло, як одна історія переходить в іншу.

Проте, християнською цю серію книг важко вважати. Вона іноді зображує чорне білим і підносить ідеї, що можуть здатися антихристиянськими. Релігійність, що є у книгах, має поганські елементи. Далі ми розберемо дві перші книги.

«Лев, чаклунка та шафа»

Нагадує якусь «Біблію для дітей» у фентезійному форматі, але не надто вдало. Перший том серії відзначається легкою і наївною атмосферою. «Хроніки» — це не зовсім підліткова книга, як, наприклад, «Дюна», а більше для дошкільнят. Тут все настільки просте і зрозуміле, що відчуваєш себе ніби на прогулянці в дитячому садку, де всі загадки розгадуються за кілька хвилин.

Але, чесно кажучи, деякі моменти викликають усмішку: «Люсі відчула, як по спині побігли мурашки, та не від холоду чи жаху, а від невимовної радості». Чи йдеться тут про дитину 7-9 років, чи про жінку років 40, яка страждає від депресії? І це ще не все — бобри, які їдять шинку! У них є сірники, меблі та навіть швацька машинка.

А в 10 розділі Бобриха збирається в дорогу і радить покласти в торбу паляниці з коробу на кухні. Але як вони можуть випікати хліб, якщо в Нарнії вічна зима? Звідки беруться зерно та мука? Ці питання логіки справді ставлять під сумнів весь казковий світ!

«Принц Каспіан»

Сюжет починається з незвичайної сцени: діти відчувають спрагу і втому після ігор на пляжі. Ця деталь виглядає награно, нагадуючи голосіння за Асланом з першої книги. У другій частині немає явних євангельських паралелей, але розповідь продовжує основну лінію.

Досить заплутана ситуація: загарбники захопили Нарнію, і їх керівник, Міраз, хоче вбити принца Каспіана. Тут цікаво, що гном, наставник Каспіана, вважає агресорів законними правителями. Це ставить під сумнів моральність всього, що відбувається, адже автор, очевидно, спостерігав за світовими війнами.

Стиль другого оповідання зберігає дитячу наївність, рясніє незграбними фразами та примовками. У книзі продовжується тема захисту природи, але перегинати палку не варто.

Людина має керувати природою, а не навпаки. Сцени, де герої вшановують Аслана, виглядають як ідолопоклонство, що ставить під сумнів цінності, які автор намагається донести. Слухайте аудіокнигу «Принц Каспіан» онлайн, та надихайтеся своїми думками та ідеями про книгу.

Не забувайте залишати відгуки, щоб залучати інших слухачів для обговорення цікавих моментів.